‏ Ecclesiastes 5

Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю, 1скоротив Ти був дні його мо́лодости, розтягнув над ним сором! Се́ла. 2Доки, Господи, бу́деш хова́тись наза́вжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь? 3Пам'ятай же про мене, — яка довгота́ життя лю́дського? Для чого створив Ти всіх лю́дських синів на ніщо́? 4Котри́й чоловік буде жити, а смерти не ба́читиме, збереже свою душу від сили шео́лу? Се́ла. 5Де Твої перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності? 6Згадай, Господи, про га́ньбу рабів Своїх, яку я ношу́ в своїм лоні від усіх великих наро́дів, 7якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого́ помазанця безславлять! 8Благослове́нний навіки Господь! Амі́нь і амі́нь! ▼

▼Вірш 53 — це закінчення для всієї III Книги Псалмів.

9

Молитва Мойсея, чоловіка Божого.

10 Господи, пристано́вищем нашим Ти був з роду в рід! 11Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог! 12Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“ 13Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́. 14Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є: 15уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне! 16Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, — 17Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця! 18Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння. 19Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо. 20Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!